Эта история произошла со мной в детстве, а вернее в начальных классах. Однажды мы с одноклассницей решили поиграть вместе, и сразу после школы отправились к ней домой. Наигравшись, она решила проводить меня. Так, как мы жили довольно далеко друг от друга, а я признаюсь, была немного трусиха.
И вот, когда мы уже почти пришли к моему дому, она остановилась и повернувшись ко мне сказала: "Никогда ничего не бойся! Ты не видишь, но рядом с тобой всегда ходит Ангел Господней!"
С тех пор прошло много лет. И сейчас стоя пред "Дверями Вечности", я таки могу сказать, что не раз видела Его рядом с собой. Хотя очень жалею, что не всегда благодарила Бога за то, что Ангел сопровождал меня всюду и хранил мою жизнь, которая могла оборваться сотни раз.
Насчёт же той девочки, могу сказать, что в своё время она была очень одарённая Богом. Господь открывал ей многое, но... По причинам известным только Богу, она оставила Его в юном возрасте. Как сложилась её судьба - не знаю. Но верю, что Господь не оставит эту душу сатане. И все-таки она обретет близость с Богом, которая у них когда-то была.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.