Очі, повні презирства,
Лукаво поглянули в небо.
Перші промені світла
Там сонце ранкове плело…
“Я обдумав, помислив,
І вирішив, хлопче: від тебе
В наше місто лиш біди
Вітрами з далів принесло.
Каламутиш ти воду
Своїми брехнею й плітками,
Але люди жадають
Спокійних блаженних життів.
Тільки волю народу
Своїми я вершу руками.
Знай, на тебе чекають
Останні хвилини в житті.”
Очі, вкриті грозою,
Суддя перевів на хлопчину:
“Добре. Досить комедій!
Ти просто мені заважав.
Справедливість сльозою
Не вимолить в мене й дитина.
Я давно жорсткосердий -
Прощення ніхто ще не знав.
Чорним круком на площі
Для тебе поставлено плаху.
І о шостій годині,
Як в дзвона ударить дзвонар,
То мотузки найтовщі
Твою шию здавлять, невдахо.
Тільки диво всесильне
Спасти тебе. Ним і не мар.”
Голуби клекотіли,
Схвильовано люди шептали:
“Що ж це нині здійсниться?
Хлопчину вже смерть стереже…”
І годинника стріли,
Як змії, на шосту вказали,
І дзвонар на дзвіницю,
Як завжди, піднявся уже…
Всі чекають удару ---
Ніщо не стривожить мовчання.
Дзвін хитнувся, і…тиша:
Ні звуку. Залізо мовчить.
Тільки жінка кривава,
Яку підштовхнуло кохання,
Учепившись, як кішка,
У дзвоні сталевім висить.
Всі удари – на себе,
Щоб дзвін ані дзенькнув, ні скрипнув…
Схвилювалися люди:
“Це диво! Всесильна любов! ”
аж суддя змилосердивсь,
і зняв із хлопчини провину.
Так і Бог світ цей любить –
За нас на хреста Він пішов.
Наше світле спасіння
В Ісусовій жертві величній.
Ми – не в силі спастися,
І дзвони ось-ось прозвучать…
Нам дає воскресіння
Христос в Своїй милості вічній.
На колінах молися,
Любов ще готова прощать.
Амінь
2003.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Осенняя сирень - Олейниченко Максим Сергеевич У каждого в жизни бывают взлеты и падения. Когда мы на высоте, в расцвете сил, обаяния - на нас обращают внимание, хвалят, поддерживают. Но наступают и сложные времена, когда мы не в лучшей форме, и фортуна не на нашей стороне. Важно помнить, что нас определяют не наши взлеты и падения, а этот любящий, нежный взгляд Того, Кто нас создал. Он может сейчас видеть нас и не в лучшей форме, не с самой приглядной стороны, но Он знает наше естество и судьбу, ради которой Он создал нас. Как бы все плохо ни казалось - нужно держаться за взгляд Христа, который один соизмерим нашей личности.
Поэзия : Ты - женщина - ИННА РАДУЖНАЯ Моё стихотворение "Ты – женщина" по Интернету "гуляет" иногда без подписи, иногда и под чужим именем. За редким случаем считают, что стихотворение написал мужчина. Понимаю, что и лень, и нет возможности зайти в Интернет и найти имя автора… Всё может быть.
Я писала то, что чувствую – я частичка всего того, что создал Господь. Я хотела, чтоб и другая женщина почувствовала это. Я могла бы написать ещё и ещё… А сейчас, чтоб не утомлять читателя, я не поместила несколько куплетов.
