Псалом Давида
2 Славу Твою ти возніс неба вище.
2 Господи, Боже наш, як возвеличив
2 світ Твоє ймення, здолавши імлу!
3 Ворога й месника щоб вгамувати,
3 з уст немовлят і дітей розпочав Ти
3 проти Твоїх супостатів хвалу.
4 Як небеса Твої я споглядаю,
4 волі й перстів Твоїх, Господи, плід,
4 місяць і зорі створив Ти, я знаю,
5 як же людину Ти не забуваєш,
5 сину людському всякчас даєш хліб?
6 Людину від ангела мало чим зменшив;
6 і славою, й честю її увінчав;
7 володарем світу її Ти утвердив,
7 творіння Твої їй під ноги поклав:
8 і дикого звіра, й вівцю, і скотину,
9 і птицю небесну, і рибу морську,
9 усе, що в морську поринає пучину.
10 Мій Боже, співаю хвалу без упину:
10 бо має ім’я Твоє славу мирську!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надоело?! - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Здесь два варианта-
и оба соответствую изначальности мысли:
"Поисков, мятущегося - в нас"
или вернее: "Поисками - мечущихся, нас."
понимается, что метафорические "кости" - это и есть наши "сомнения", коими так богата наша жизнь на путях её осмыслении (не всем удается безоговорочно принимать все на "святую веру" - в любых АСПЕКТральных многоранностях наших (земно-житейских), всегда хочется сделать свой выбор осознанно, что и делает большинство из нас, проходя собственными терниями от раздумий к познанию и до принятия - искрененней верой...