…була не давно розмова, про те що християнство – це цинічно і в принципі існує тільки для вигідної цілі. Мовляв: - «Хочеш стати багатим – створи релігію».
Ходжу тепер і думаю… і спостерігаю страшну, для себе, картину. Таки так. Часто релігія – це гроші. Але страшне не це, а те що жива віра перетворилася на оту потворну релігію. А там де релігія, там гроші. І це навіть схвально, бо часто релігія є абсолютно безглуздою – і не має навіть цинічних цілей.
Може бути, що слово «релігія» для різних людей має різне значення. У когось, поняття релігії викликає навіть позитивні асоціації. А хтось має взагалі «квадратне» уявлення про що йдеться. І для них всі, хто називають себе віруючими, автоматично підпадають під категорію релігійних людей. Та, говорячи про себе, скажу, що я релігію ненавиджу у всіх її проявах, але в той момент є віруючою людиною. Бо розрізняю для себе поняття віри та релігії, як слова антоніми.
Розглядаю релігію, суто як систему, у котрій все розкладено «по полочках» – все що «можна» і «не можна», «треба» і «не треба» і т.д. Систему, у якій немає життя, а лише сліпе слідування певним правилам і законам, з метою щось заробити, в даному випадку у Бога – наприклад вічне життя. Релігією реально можна задурманити голови будь-кому, можна залякати будь-кого, нав’язати що завгодно. І на цьому фоні, звичайно, чому б і не підзаробити, або чому б не прославитись, або чому б не здобути чогось ще для себе?
Жива віра – це інше. Насамперед – це особисті стосунки з Богом, як з Батьком, як з найріднішим. Віра – це довірливі стосунки між Богом і людиною. Це постійне і неперервне взаємне спілкування людини з Творцем. І Церква Христова – це не громада однодумців, що мають спільну мету попасти до раю, а по ходу живуть кому як заманеться. А Церква – це наречена Ісуса Христа! Це таємні любовні стосунки, котрі мотивуються не власними пожадливостями, а жертвою один заради одного! Це повністю відданні один одному особи аж до смерті! О тут справжнє життя! І ніяким системам тут місця немає, і релігії в тому чисті.
І чому так сталось? Чому унікальна жива віра в Ісуса Христа перетворилось на одну з багатьох релігій світу? Бо так таки простіше. Простіше контролювати людей, простіше збирати з них гроші, простіше ними управляти і звичайно ж що знайшлись люди, котрі вчасно використали ситуацію для себе на користь. Використовують і до цих пір. Хтось, правда, це робить з умислом, а хтось, бо прийняв передання і не думає що робить.
Та складно стало розрізнити справжнє від бутафорії, від нахабної підробки. Хоча складно – це на перший погляд, бо якщо бути чесним і почати шукати правду, почати відповідати на вічні питання вічної душі, то зупинитись потім не можливо! Бо знайдені відповіді захоплюють своєю чистотою і природністю! Хоча і ставлять щодня перед новим вибором – для кого жити?
Комментарий автора: З повагою, Володимир Швець.
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Бог ли Христос? - Владимир Артемьев Бонус: ДВЕ ВСТРЕЧИ
Две девушки встретились мне на дороге.
Спросили: «Хотите услышать о Боге?
Я рад этой встрече, с восторгом кричу:
«О Боге?! Сестренки, конечно, хочу».
Их юные лица полны вдохновенья:
«Имеем от Господа мы откровенье.
Господь Иегова - единственный Бог.
Христос Иисус - Его лучший пророк.
Свидетели Господа мы Иеговы.
Журнал «Башня Стражи» - вот истины слово».
«Девчонки, родные, молю, погодите!
Вы страшную ересь сейчас говорите.
Христос - наш Спаситель, Он - Бог всех богов.
От смерти спасает Господня любовь.
Все, кто в это верит, теперь Божьи дети.
Я - Господа сын, не какой-то свидетель.
Вот Истина, Библия наша святая,
А вовсе не «башенка сторожевая».
Стоит ваша башня в бездонном болоте.
Опомнитесь, вы же в погибель идете!»
Но вижу: не внемлют они Слову Божью.
Опутал их дьявол смертельною ложью.
«О Господи, я так хочу их прозренья,
Я жажду помочь им прийти ко спасенью».
«Полгода назад, - мне Господь отвечал,
Впервые ты девушек тех повстречал.
Сердцами открытыми были готовы
Они принимать ко спасению Слово.
Но ты торопился и мимо прошел,
Зато лжепророк для них время нашел».
Проза : Остров нашего одиночества - Светлана Капинос Этот внеплановый рассказ сумбурно возник, как продолжение, в ответ на рассказ Константина Захарова «Остров» http://proza.ru/texts/2008/01/04/451.html ,
который также явился плодом размышлений над моим «Островом моего одиночества»… «Я оглянулся посмотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я:)))»
Такая вот катавасия.
Ещё отдельная благодарность А.С. (Финну) за строчку из его стихотворения, без спроса мною использованную (а вдруг не заметит?).
Да, фотография также из ЖЖ Юстины Южной (Спасибо, Юлечка!).
